Катабазис
Аналогова фотографія, звук, поезія / 2023

Відповідно, коли настає зима, потрібно здобути вугілля, щоб зігріти будинок. Через призму стародавнього міфу я хотіла уявити, які підношення можна було б зробити Персефоні, королеві підземного світу, щоб вона була добрішою та дозволила шахтареві, промисловому герою, отримати трохи вугілля з її королівства?

Я розмірковую над ідеєю вугілля як дару природи, і, розміщуючи його на столі серед фруктів і квітів, я хочу, щоб глядач зупинився і задумався про роль вугілля в розвитку нашої цивілізації.
Зараз вугілля все ще на сцені, в Україні працює понад 140 шахт, а у Великій Британії зовсім скоро відкриється нова шахта в Уайтхейвен.

У мультимедійному проекті «Katabasis» я поєдную символіку давньогрецької міфології з сучасними промисловими об’єктами з життя шахтарів (як Англії, так і України).

Протягом дослідження, мені стало цікаво, що означає власне спуск шахтаря під землю? Це нагадало мені грецьке поняття «katabasis» — подорож до підземного світу, царства невідомого, яке є священним у всіх міфах на всіх континентах; мандрівка туди – це трансформація, подорож героя, виклик, який змінює весь хід історії.

Згідно з грецькою легендою про зміну пір року, зима існує тому, що Персефона проводить півроку під землею, в королівстві свого чоловіка Аїда.

Проект складається з 9 фотографій та аудіо поеми «Хто бачив Персефону?»

Звукорежисер: Метью О’Тул (Великобританія / Ірландія)

Створено в рамках українсько-британської арт резиденції (Re)Grounding за підтримки Ізоляції, D6 Culture in Transit та Британської Ради в Україні

Проект був представлений в рамках виставки (Re)Grounding у галереї NewBridgeProject у Ньюкаслі, Великобританія